Брати Кирило і Мефодій були православними ченцями, які займались поширенням християнства та створили перший слов’янський алфавіт – кирилицю, а також перекладали старослов’янською мовою вибрані місця з Євангелія, Псалтиря та Апостольських послань. 

Авторство створення слов’янської писемності датують приблизно 863 роком, про що свідчать житія Кирила і Мефодія; твір Чорноризця Храбра «О письменах»; «Обернення баварців і каринтанців» невідомого латинського автора; повідомлення латинського автора Анастасія Бібліотекаря; послання римських пап та ін. Створена рівноапостольними братами на основі солунського діалекту, старослов’янська мова стала першою писемно зафіксованою мовою слов’ян, що виконувала функцію міжнародної.

Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.