Чижевський належить до видатних славістів ХХ ст., твори якого публікувалися як слов’янськими, так і німецькою, англійською та французькою мовами. Учений поєднував славістичні студії зі студіями філософськими. Частина робіт Чижевського присвячена історії філософської думки слов’янських народів.

Незважаючи на велике значення праць Чижевського для розвитку історії філософії України як наукової дисципліни, запропонована ним схема та концептуальні підходи були далеко не бездоганні. По-перше, Чижевський утвердив думку про меншовартість української філософії. Він вважав, що українські землі не дали великого філософа і що через ці землі ніколи не проходила основна лінія філософського розвитку. По-друге, історію філософської думки в Україні, зокрема у своїх «Нарисах...», Чижевський подав у препарованому вигляді. Ним була проігнорована філософія на українських землях у часи античності, не особливо зверталася увага на період культурного піднесення наприкінці ХVІ — першій половині ХVІІ ст., а також, як зазначалося, з його поля зору випали діяльність Києво-Могилянської академії і ті мислителі ХІХ ст., які жили й працювали на західноукраїнських землях.