Кожен раз в цей День ми згадуємо. Згадуємо про тих, хто так і не повернувся з цієї війни.

Про тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу перемогу. Про тих, хто першим прийняв на себе

цей страшний удар і про тих, чиї життя були покалічені і зруйновані іншими людьми.

Людьми, схожими на нас. З тими ж бажаннями, з тією ж жагою до життя. Людьми з сім’ями,

у багатьох з яких теж були діти, і може даже онуки. І, напевно, вони теж хотіли жити в мирі та злагоді ... 

Залишивши образи, ми навчилися прощати. Ми вміли прощати завжди. Прощати і не ображатися на

людство за те, що воно допустило подібний хід розвитку подій. Ми навчилися любити. Любити тих,

хто дорогий нам, хто поруч з нами. Любити життя, а не смерть, ненависть і агресію.

Тому ми виграли тоді.

Тому переможемо зараз.

І не дай нам Бог забути про це!

В публікації використано матеріали