Тарас Григорович Шевченко (9 березня 1814 р. – 10 березня 1861 р.) - видатний український поет, прозаїк, драматург, художник, політичний і громадський діяч, філософ, фольклорист, етнограф, історик. Він був людиною універсальних обдарувань та інтересів. Все його життя і творчість були присвячені українському народу. Поет мріяв про ті часи, коли його країна буде незалежною суверенною державою, коли в Україні шануватимуть мову, культуру та історію народу, а люди будуть щасливими.

Тарас Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У 1840 році в Петербурзі вийшла його перша збірка поезій «Кобзар», у 1845 році - героїчно-романтична поема «Гайдамаки». В 1843-45 роках він написав цикл поезій «Три літа» (центральним твором якого є «Сон»), поему «Кавказ», послання «І мертвим, і живим…», поезії «Чигирине, Чигирине», «Великий льох», «Стоїть в селі Суботові» та ін., в яких гостро виступив проти соціально-національного гноблення українського народу.  

У публікації використано матеріали https://nlu.org.ua/