Ки­ри­ло Лу­ка­ріс був Алек­сан­дрій­ським (1602–1621 рр.) і Кон­стан­ти­но­поль­ським (1621–1638 рр.) пат­рі­ар­хом, учас­ни­ком пра­вос­лавно­го Бе­рес­тей­сько­го со­бо­ру 1596 р., піс­ля 1596 р. — од­ним із трьох ек­зархів Ки­ївсь­кої Мит­ро­по­лії.

Бу­ду­чи кон­стан­ти­но­поль­ським пат­рі­ар­хом, Ки­ри­ло Лу­ка­ріс під­три­му­вав ді­яль­ність братств, на­дав під­тверджу­валь­ну гра­мо­ту Луць­ко­му братс­тву (1623) та пат­рі­ар­ше бла­гос­ло­він­ня но­во­об­ра­но­му ки­ївсь­ко­му мит­ро­по­ли­то­ві Пет­ру Мо­ги­лі — 1633 рік. На­ма­гав­ся під­ня­ти ав­то­ри­тет Кон­стан­ти­но­поль­сько­го пат­рі­ар­ха­ту, опі­ку­вав­ся пат­рі­ар­шою шко­лою, зас­ну­вав грець­ку дру­кар­ню в Кон­стан­ти­но­по­лі (1628), яка нев­довзі бу­ла зруй­но­ва­на тур­ка­ми, зап­ро­ва­див у пра­вос­лавній цер­кві лі­то­чис­лення від Різ­два Хрис­то­во­го за­мість тра­ди­цій­но­го — «від ство­рен­ня сві­ту».

28 чер­вня 1638 ро­ку за на­ка­зом сул­та­на Му­ра­да IV Ки­ри­ла Лу­ка­рі­са за­ду­ши­ли, а його ті­ло бу­ло ки­ну­те в мо­ре.

У публікації використано матеріали https://denzadnem.com.ua/