Василь Шкляр – член НСПУ, член Асоціації українських письменників, лауреат багатьох престижних літературних премій, володар Гран-прі Всеукраїнських конкурсів на кращий роман «Золотий бабай», «Коронація слова», лауреат премії «Золоте перо», міжнародної премії «Айстра», премії Ліги українських меценатів «Ярославів Вал», міжнародної премії «Спіраль століть» у номінації «За найкращу україномовну фантастику» (роман «Ключ»), Всеукраїнської літературної премії імені Василя Симоненка у номінації «За кращий художній твір» (роман «Троща»), Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського в номінації «Художня література» (роман «Характерник»). Улюблена літературна відзнака письменника – «Автор, чиїх книжок найбільше викрили з магазинів». 2011 року Комітет з Національної премії імені Тараса Шевченка присудив Василеві Шкляру цю найвищу літературну нагороду за роман «Чорний ворон» («Залишенець»), однак письменник відмовився  отримувати премію. Згодом у Холодному Яру вперше автору «Чорного ворона» було вручено Народну Шевченківську премію (грошовий еквівалент нагороди письменник переказав у фонд екранізації роману).

Друкувати твори почав ще школярем, з 1967 року. Окремими виданнями вийшли книжки прози «Перший сніг» (1977), «Живиця» (1982), «Черешня в житі», романи «Праліс: Тінь сови» (1986), «Ностальгія» (1989), «Вогонь Чорнобиля» (1998), «Ключ»(1999), «Елементал» (2001), «Самотній вовк»(2001), «Кров кажана» (2006), «Залишенець» (2009), «Маруся» (2014), «Тінь сови: Там де живе любов» (2015), «Чорне Сонце» (2015), «Троща» (2017), «Характерник» (2019) …

Твори В. Шкляра перекладено багатьма мовами, зокрема англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою, російською мовами тощо.

У публікації викорисано матеріали https://lib.ddpu.edu.ua/