Основною проблематикою творчості є життя дореволюційного села. Кращі оповідання
відображають зростання політичної свідомості розбудженої революційними подіями бідноти
(«Мужицька арихметика», «Осінній ескіз»), розкривають невичерпні духовні сили трудового
народу, його неабияку моральність, обдарованість («У панів», «На хуторі», «На розкоші»),
виявивляють щиру підтримку знедолених сільських діток («Циганка», «Волошки», «Дощ»,
«Дома»). Широке відображення у художньому доробку автора знайшла тема учителювання. У
«Записках вчителя» (1898 — 1905) та новелах «Вечеря», «З самого початку», «Божественна Галя»,
«Гріх» прозаїк реалістично змалював важке становище сільського вчителя і водночас показав
визрівання у свого героя гнівного протесту проти деспотичних порядків. В оповіданні «Над
Россю» письменник зобразив тип учителя того часу — чесного і розумного, непокірного і
протестуючого. В цілому написаний традиційною оповідною манерою 19 ст., цей твір засвідчив
характерні риси творчості Васильченка — ліричний авторський відступ, настроєвість, глибокий
драматизм, лаконічний виклад, використання народнопісенної образності.
Автор п’єс (переважно одноактних) «На перші гулі» (1911), «В холодку» (1914) та ін., органічно
близьких за тематикою і художніми засобами його прозі. Романтичні тенденції у нього пов’язані з
суспільними ідеалами майбутнього. В українській літературі митець представляє жанр
реалістичного соціально-психологічного оповідання з виразним ліричним началом.