Було би помилкою вважати, що iм’я Олекси Стефановича повнiстю забуте. Рiзноманiтним аспектам його творчостi й бiографiї присвячено нинi понад три десятки розвiдок. Створити його творчий портрет намагалися представники української науки в дiаспорi, люди, що знали його особисто, спiвпрацювали з ним.

За життя митця вийшли друком лише двi збiрки його творiв: «Поезiї. Збiрка І» (Прага, 1927) та «Stephanos I» (Прага, 1939). Така мiзерна кiлькiсть прижиттєвих публiкацiй пояснюється досить просто: автора цiкавив передовсiм процес, а не результат. Стефановичевi-поету був властивий перфекцiонiзм, прагнення постiйно переробляти й  досконалювати власнi твори, нiколи не зупиняючись на досягнутому.  

О.Стефанович чи не єдиний з українських поетiв ХХ ст. наважився вiдверто поєднати у своїх творах релiгiйний та еротичний досвiд людини, усвiдомлюючи найвищу iнтимнiсть обох, не плюндруючи високого i не позбавляючи життєвостi плотське. Це стосується як окремих вiршiв, так i всього доробку поета. 

У публікації використано зображення https://www.yakaboo.ua