На Аскольдовій могилі
Поховали їх –
Тридцять мучнів українців.
Славних, молодих…

Цими словами з вірша Павла Тичини "Пам'яті тридцяти" висловлюється повага до молодих українців, які загинули у бою під Крутами, бою, який обріс легендами. І, попри поразку, став праобразом мужності та відваги для українського народу.

Події розгорталися у січні 1918 року, тоді Росія поставила ультиматум українській владі легалізувати більшовицькі військові загони, натомість Україна не погодилась і проголосила 4 Універсал, документ який проголошував незалежність Української народної республіки, через що Україна фактично опинилась у стані війни з Росією.

Історичний бій поблизу станції Крути розпочався зранку 29 січня. У бій зійшлося 4000 бійців Червоної армії, а захищати Київ пішли курсанти, студенти, гімназисти (800 відважних парубків). 5 годин добровольці стримували ворога, розібрали залізничні колії. Українська сторона мала усі шанси на перемогу, аби не брак боєприпасів та підмога, яка не прийшла вчасно. У бою за незалежність 29 юнаків потрапили у полон та були страчені. Попри поразку українські курсанти не здавалися до останнього і таки виконали своє бойове завдання — стримали наступ більшовиків на Київ.