Про М. Лукаша можна говорити в різних аспектах: як про ерудованого поліглота і глибокого знавця рідної української мови; науковця з енциклопедичними знаннями і вдумливого дослідника та критика; ретельного лексикографа; митця, в особі якого рідкісно поєднався талант поета, прозаїка і драматурга. Та передусім ім’я М.Лукаша асоціюється з українським художнім перекладом і символізує якісно новий етап у його розвитку. Саме переклад став могутнім  окликанням М. Лукаша, потужним центром, у якому сконцентрувався весь талант і знання Майстра. А результатом цього – сотні й сотні перекладів, яскравих, довершених, неповторних.

Переклади М. Лукаша, окрім глибокого підтексту, мали й іншу особливість, яка виразно дисонувала з пропагованою тоді ідеєю “української радянської культури” та обмеженням сфери функціонування української мови до “домашнього ужитку”. Демонструючи своїми перекладами абсолютну повноцінність української мови та тверджуючи високий, якісно новий рівень української культури, М. Лукаш перекреслював усі постулати тоталітарної ідеології. Для нього пріоритетом був цільовий текст, який відповідав би потребам цільової літератури та культури й демонстрував би багаті виражальні можливості цільової мови.

У публікації використано зображення  https://www.ukrlib.com.ua/