Літературна й життєва долі Остапа Вишні тісно взаємозв’язані. Його антиденікінські фейлетони, надруковані 1919 р. в Кам’янці-Подільському (тодішній столиці Української Народної Республіки) під псевдонімом Павло Грунський, стали 1920 р. причиною його першого арешту. Але завдяки В. Еллану (Блакитному), який довів деяким членам тодішнього
уряду, що ці твори не ворожі до радянської влади, П. М. Губенко стає спочатку перекладачем у газеті «Вісті» й відповідальним секретарем «Селянської правди», а потім і письменником-фейлетоністом Остапом Вишнею.

Його спадщина – своєрідний і цікавий літопис героїчного шляху нашого народу. Від фейлетону і памфлета до музичного гротеску і комедії, від гуморески-нарису і усмішки-жарту до усмішки-оповідання і усмішки-статті та рецензії – така жанрова і стильова палітра письменника.
Не спадає, навпаки – підвищується інтерес до творчості письменника. Про це свідчить число перевидань його книг.

У публікації використано матеріали дослідження та зображення із книги Гальченка Сергія Анастасійовича "Остап Вишня. Вишневі усмішки"