Блакитний належав до тієї частини лівої української тогочасної інтелігенції, яка вірила в можливість створення нової України на нових соціалістичних засадах і пішла на співробітництво з більшовиками, беручи активну участь у «соціалістичному будівництві».

Ініціатор заснування при газеті “Вісті” щотижневого додатка "Література, наука, мистецтво" (з 1925 – "Культура і побут"), а також журналів "Всесвіт", "Червоний перець". Один із організаторів і керівників спілки пролетарських письменників "Гарт".

Найповніше талант письменника проявився в ліриці (1-ша поетична збірка – "Удари молота і серця", 1920). Вірші почав писати з 1912. Провідні мотиви лірики – революційна романтика, віра у всесвітню революцію, в можливість вільної України під червоними зорями. У своїй творчості митець здійснив еволюцію від громадянських мотивів у дусі народництва до імпресіонізму.

Фігурував у пресі як теоретик, публіцист, критик, згодом як поет (псевдо В. Еллан), прозаїк, сатирик, а також мав твори пародійного характеру.

В останні роки життя відчув наступ імперських, шовіністичних сил більшовизму, що й прискорило його недугу та передчасну смерть. Блакитний мав провідну роль у культурному фундаменті України 20-х рр., що іменувався «добою Відродження», яка незабаром перетворилась на «розстріляне Відродження».