3 квітня — 100 років від дня народження видатного українського письменника, громадського діяча, академіка АН України, Героя Соціалістичної Праці, Героя України, першого лауреата премії ім. Тараса Шевченка, голови Спілки письменників України (1959-1971), депутата Верховної Ради СРСР Олеся Терентійовича Гончара.

Його шлях в літературі — це шлях безперервних пошуків. Кращі твори            О. Гончара — дійсно народного письменника  — стали прикрасою українського мистецтва  слова, збагативши і скарбницю літератури світової.

Після виходу у світ роману "Людина і зброя", який мав впізнаваний автобіографічний відтінок, відкривається нова сторінка творчості автора. Згодом, через 10 років, Гончар повертається до теми роману і пише продовження під назвою "Циклон", де перед читачем постає уже немолодий герой. В результаті у книзі органічно переплелись спогади і реальність, минуле і сьогодення. В 1963 р. автор пише перший великий твір, який присвячений мирному життю — цикл із 12 новел, об'єднаних у роман "Тронка".

Тема відродження утраченої духовності і збереження історичної пам'яті була піднята  в романі "Собор" (1967), над яким він трудився три роки. Однак твір було заборонено для публікації, а весь тираж журналу "Вітчизна" був вилучений. Впродовж 20 років роман не друкували, а після випуску мав колосальний успіх. Не дивлячись на заборону, роман мав великий резонанс в літературній сфері.

Твори Гончара перекладалися на 67 мов, а творчий досвід письменника засвоюється і вітчизняними, і закордонними майстрами слова. Нагороджений багатьма орденами та медалями.