Він писав під час релігійного потоку та політичних потрясінь і найбільш відомий своєю епічною поемою "Втрачений рай" (1667).

Пишучи англійською, латинською, грецькою та італійською мовами, він отримав всесвітню популярність впродовж життя, а його знаменита Ареопагітика (1644), написана в засудженні перед публікацією цензурою, входить до числа найвпливовіших і тих, які пристрасно захищають історію свободи слова та свободи преси. Його прагнення до свободи поширилося на його стиль: він ввів нові слова латинської мови на англійську мову, і був першим сучасним письменником, який використовував не римовані вірші поза театром та перекладами.

Вільям Хейлі в 1796 році назвав його «найбільшим англійським автором», і він як і раніше вважається «одним з видатних письменників в англійській мові», хоча критикується  протягом століть з моменту його смерті (часто за його республіканство). Семюел Джонсон похвалив «Втрачений рай» як «вірш, який ... щодо дизайну може претендувати на перше місце, а по відношенню до виконання - друге, серед творів людського розуму», хоча він описував політику Мілтона як політику «дошкульного і похмурого республіканця». Поети Вільям Блейк, Вільям Вордсворт і Томас Харді шанували його.