Він був нащадком відомої та найстаршої родини шляхти в Слобідській Україні. Серед його предків є найвідоміший полковник Григорій Семенович Квітка.

Соціальна, офіційна та благодійна діяльність Г.Ф.Квітки була відзначена численними нагородами, але найвідомішим він став завдяки своєму літературному дару. Співпрацюючи з популярними столичними журналами, він інтенсивно кореспондувався з відомими літературними діячами: М.П.Погодіним, П.А.Плетньовим, В.І.Далем, Є.П.Гребінкою, підтримував дружні відносини з В.А.Жуковським.

 Квітка-Основ'яненко був людиною надзвичайної скромності і доброти. Він був альтруїстом і мав сильне відчуття дому (впродовж життя він ніколи не виходив за межі Харкова та його околиць). Проводив дні свого життя в атмосфері сімейного щастя, з його люблячою дружиною та дітьми. Довгий час вони жили в затишній околиці Південної частини Харкова під назвою Основа. Свідченням великої любові письменника до місця є його літературний псевдонім — Основ'яненко.

Безсумнівно, літературне обдарування Квітка виявив лише на початку 30-х років, переважно в повістях малоросійською мовою: «Маруся», «Солдатськоий патрет», «Сердешна Оксана», «Козір-дівка», і потім в оперетці «Сватання на Гончарівці», донині однією з найбільш репертуарних п'єс. Крім того, драматург написав ряд повістей та історичних оповідань, з яких найбільш велике - історично-побутовий роман «Пан Халявський». Григорій Федорович виявив велике знання побуту, звичаїв, побуту, повір'їв - взагалі близьке знайомство з усім строєм дворянського і селянського життя. Малоросійські повісті його написані чудовою мовою, чистою, простою і зрозумілою,  пройняті гуманним ставленням до селян.