Автор поетичних збірок «Рання осінь», «Рівновага»; п'єс «У дворі на передмісті» «Змова в Києві», роману «Хвороба». Поезії Плужника властива особлива витонченість, глибока філософічність, імпресія. Фахівці не без підстав називали Плужника «видатним майстром імпресіоністичній поезії 20 століття».

У 1934 році Євгена Плужника репресували. Помер важко хворий на туберкульоз поет на Соловках. Семен Підгайний, один з небагатьох, кому вдалося вирватися з сталінського концтабору, згадував уже за кордоном про Плужника: «На острів привезли його помирати. Він не міг працювати і ліг в соловецький госпіталь. З того госпіталю навесні 1936 року, незважаючи на всі спроби з боку української Соловецької громади (ув'язнених) йому допомогти, його винесли мертвим. Могила Євгена Плужника на Соловках - відома, тому що з його смерті ГПУ не робило таємниці, як це робилося, звичайно, в інших випадках ». Поетові було тільки 37 років.