Автор гострополемічних памфлетів «Камо грядеши», «Думки проти течії», «Україна чи Малоросія?», оповідань, новел, віршів.

Микола Хвильовий - один із засновників художньої елітарної організації українських письменників ВАПЛІТЕ, де було зосереджено більшість талановитих в той час митців. Успіх до Хвильового прийшов після виходу в світ прозового збірника «Сині етюди» (1923), який стилістично і тематично почав нову модерну течію в українській літературі.

Академік Олександр Іванович Білецький назвав Хвильового «основоположником справжньої нової української прози». Московських ідеологів, які закликають «ходити строєм і співати хором», надзвичайно турбувала і дратувала діяльність Миколи Хвильового, адже він чітко сформулював ключові «больові точки» відносин зі «старшим братом» - по-перше, ніякого «старшого брата» він не визнавав, виступаючи за рівноправні відносини між державами в усіх сферах; по-друге, на його думку, українське мистецтво має брати участь в світовому, в першу чергу західноєвропейському мистецтві, а ще Росія повинна припинити гегемонію в Україні, відійшовши в свої етнографічні межі, адже, так само, як Росія є самостійною державою, самостійною є і Україна .

Кремль боявся, що небезпечні гасла «Геть від Москви» і «курс на Європу» поширяться і на інші радянські республіки, тому почав на Хвильового справжнє полювання. Письменник покінчив самогубством 13 травня 1933 року. На момент смерті йому було всього 39 років. Можна сказати, що це було демонстративне і протестне самогубство - життєлюб, закоханий в людину і художнє слово, він не міг далі жити в ідеологічній задусі московського тоталітаризму.