Із творчістю Леоніда Глібова, знаменитого українського байкаря, проникливого лірика і видатного дитячого поета, автора пісні “Журба”, що з легкої руки Миколи Лисенка стала народною: “Стоїть гора високая, попід горою гай...”, знайомий практично кожен наш співвітчизник. Сьогодні, до дня народження українського Езопа, ми підібрали вам кілька маловідомих фактів із його життя.

-> Л. Глібов був дуже хворобливою дитиною, що позначалося на його успіхах у навчанні. Вірші почав писати російською мовою під час навчання в Полтавській гімназії. У 1846 році він відібрав 50 найкращих своїх віршів і на початку наступного року видав їх у Полтаві окремою книжечкою, давши їй назву «Стихотворения Леонида Глебова 1845 и 1846». Замість похвали й позитивних відгуків у критиці, учень був викликаний інспектором гімназії І. Боровиковським для винесення догани за видання книжки без відома дирекції гімназії.

-> Глібов був двічі одружений, рідних дітей не мав (діти померли дуже рано). По смерті першої дружини Глібов жив сам 11 років. Всиновив сина другої дружини Олександра.

-> З 1861 р., у час заборони української мови, Глібов видавав єдину в державі двомовну газету «Черниговский листок». Йому доводилося бути і редактором, і автором, і коректором. Глібов-редактор порушував у газеті важливі проблеми того часу, зокрема жіночої освіти, викладання рідною мовою тощо. Свої дописи вміщував під псевдонімом Простодушний. «Черниговский листок» проіснував до 1863 p., коли Валуєвським циркуляром було заборонено українську мову. У виданні публікувалися П. Куліш, О. Кониський, О. Лазаревський, П. Єфименко, П. Кузьменко, О. Маркевич, О. Тищинський, М. Олександрович, І. Андрющенко та ін.

-> Глібов 5 років жив під постійним поліцейським наглядом. За зв’язки з членом підпільної організації «Земля і воля» І. Андрущенком у 1863 р. його було позбавлено права вчителювати, встановлено над ним поліцейський нагляд. Лише через п’ять років Глібов виклопотав посаду завідувача земською друкарнею.

-> Втративши зір, Глібов продовжував писати під лінійку з лупою. За п’ять років без роботи він мав удосталь часу на самоспоглядання, тому намагався продуктивно використовувати кожну хвилину.

-> Хвороба серця й астма підірвали здоров’я Леоніда Івановича. За п’ять днів до смерті поет продиктував близькому приятелеві останню байку «Огонь і Гай», якій судилося стати своєрідним заповітом байкаря.

Ідеалом для Леоніда Глібова було спокійне життя, без перевантажень і випробувань. «Епітет завзятий мені не личить, — писав він 22 червня 1861 року в листі до О. Я. Кониського, — тому що я мир і спокій вважаю синонімами щастя».