1 жовтня — 120 років з дня народження Поліщука Валер'яна, українського письменника, поета і прозаїка, літературного критика, публіциста доби розстріляного відродження, перекладача, журналіста.

Дебютував у літературі віршем “Круті і низькі береги”. 1919-го року видав поему «Сказання давнєє про те, як Ольга Коростень спалила», написану за мотивами відомого літопису та під впливом реалій громадянської війни. Згодом переїздить до Києва, де знайомиться з творчою молоддю. Особисте знайомство й спілкування з Павлом Тичиною спонукало Валер'яна Поліщука переглянути підхід до власних поезій.

Із переїздом до Харкова (1921) став активним учасником організації українського літературного процесу, членом “Гарту”, засновником літературно-мистецької групи “Авангард”, членом Спілки радянських письменників України.

Постійно займаючись самоосвітою, він згодом став оригінальною мистецькою особистістю, перекладачем творів А. Рембо, О. Блока, одним із зачинателів і теоретиків української пролетарської літератури.

У листопаді 1934 поет був заарештований за фальшивими звинуваченнями, засуджений до 10 років ізоляції в концтаборах. Покарання відбував на Соловках, де згодом був страчений.