160 років тому у сім’ї Якоба Фрейда та Амалії Малки Натансон (одеситки за походженням) народився хлопчик, Сигизмунд Шломо, ідеї якого через кілька десятиліть збурять наукове затишшя старої Європи. Зигмунд Фрейд – під таким ім’ям увійшов в історію невропатолог – батько сучасного психоаналізу. Парадокс, але чоловік, чиї радикальні праці перетворили психологію, не знайшов у собі сили жити і боротися. Двадцятирічний Фрейд безкомпромісно стверджував, що людина має бути вільною у всьому, навіть у праві вибирати смерть. Цікаво, чи міг він припустити, що колись йому самому доведеться робити такий вибір.

• Зигмунд Фрейд все життя боявся чисел 6 і 2. Він ніколи не селився в готелях, де було більше, ніж 61 номер, щоб йому часом не дісталася кімната з нещасливим числом. А 6 лютого Фрейд навіть не виходив на вулицю.

 

• Фрейд ніколи не дивився людям в очі, уникаючи цього. За однією з версій, саме так з’явилася знаменита кушетка в кімнаті психоаналітика. У 1886 році у Відні Фрейд відкрив свою медичну практику і йому було зручніше вводити пацієнтів у транси в лежачому стані, на дивані, вкритому перським килимком. Одна з пацієнток лікаря, мадам Бенвеніста, у знак вдячності зробила йому такий подарунок. Тепер цей предмет інтер’єру є практично у всіх кабінетах психоаналітиків та психотерапевтів.

 

• Зигмунд Фрейд ненавидів музику. Він викинув піаніно своєї сестри і уникав місць, де могли звучати будь-які мелодії. Доходило до того, що він навіть не відвідував ресторани, де грав оркестр.

 

• До 1925 року популярність Фрейда так поширилася, що кінопродюсер Семюель Голдвін запропонував віденському психоаналітикові (якого він називав “найкращим любовним фахівцем у світі”) 100,000$, щоб той допоміг написати сценарій фільму “про найбільші романи в історії”. Фрейд відхилив пропозицію.

 

• Книга, яку Фрейд назвав своєю “найзначнішою роботою”, “Тлумачення снів”, комерційно провалилася. За шість років “Тлумачення снів по Фрейду” було продано лише 351 раз, а другий випуск не був виданий аж до 1909 року.

 

• Фрейд залишився єдиним австрійським євреєм, якого пощадило гестапо. Одного разу, коли лікаря викликали на допит і попросили підписати папір, що він не має претензій до таємної поліції. Фрейд поставив підпис і зробив жартівливу приписку: «Всім рекомендую». Біографи вченого досі не можуть зрозуміти, чому гітлерівці пощадили лікаря єврейського походження, який дозволяв собі такі зухвалі жарти. Водночас, у фашистській Німеччині праці Фрейда спалювалися. Сам він жартував про це: «Якого прогресу ми досягли! У середні століття вони спалили би мене, в наші дні вони задовольнилися тим, що спалили мої книги». Існує версія, що Адольф Гітлер був пацієнтом Фрейда. На підтвердження цього, біографи вказують на картину, знайдену в квартирі вченого. На зворотному боці полотна стояв підпис фюрера. Сестри Фрейда загинули в концтаборах.

 

• На свій архів Фрейд наклав табу, заповівши оприлюднити його в два етапи: частину – після 2000 року, решту – в 2102 році. Варто зазначити, що волю вченого виконано не було. Чому так сталося – загадка. Відомо тільки, що листи зберігаються в секретному архіві бібліотеки Конгресу США та доступу до них немає навіть у прямих спадкоємців вченого.

 

• У 1880-х Фрейд зацікавився кокаїном – іще маловідомим тоді легальним препаратом, що використовували німецькі військові лікарі для стимуляції знесилених військових. Фрейд експериментував із препаратом, почуваючи себе свіжішим і бадьорішим після склянки води з розчиненим кокаїном. Він роздавав дози своїм друзям і, навіть, вагітній дружині, ведучи, при цьому, спостереження за їх реакцією і розхвалюючи терапевтичні переваги препарату в газетах. Коли науковці з’ясували факт звикання і визнали кокаїн наркотиком, Фрейд знищив усі свої записи про експерименти з ним, але продовжив використовувати кокаїн від мігрені, закладеного носа і депресії аж до середини 1890-х.

 

• До літа 1939 року Фрейд був виснажений і страждав від сильного болю в ротовій порожнині. У нього виявили невиліковну, неоперабельну стадію раку рота. До хвороби призвело постійне вживання його улюбленого кокаїну і випалювання понад 20 сигар у день. Фрейду зробили 34 операції, але недуга продовжувала прогресувати. Він не міг їсти, говорити, від нього гидко тхнуло. Найближчі знайомі вважали за краще уникати його товариства, навіть улюблений пес не наближався до Фрейда. 21 вересня 1939 року 83-річний лікар остаточно знесилів. Його товариш і колега, Макс Шур, після отримання дозволу від дочки Фрейда, Анни, ввів першу третину із 400-грамової дози морфію. Фрейд впав у кому і вже не приходив до тями.

 

• Після смерті Фрейда його прах був поміщений в античну давньогрецьку урну. У 1951 році, коли померла його дружина, Марта, її прах був доданий у вазу і зберігався в Лондонському крематорії Голдерс Гріна. У січні 2014 року лондонська поліція повідомила, що злодії спробували вкрасти прах Фрейда. Спроба видалася невдалою, але крадії сильно пошкодили 2,300-річну урну.