Моїм життєвим правилом було – працюй; працюй, не дивлячись уперед і не озираючись назад; працюй, не чекаючи похвали чи нагороди; працюй, поки володієш руками, поки жива душа і б’ється серце у грудях!

Д. Яворницький (з листа до Д. Багалія. 26.04.1926 р.)

У відділі абонементу Наукової бібліотеки Національного університету “Острозька академія” розпочала роботу виставка книг до 160-річчя від дня народження Дмитра Івановича Яворницького – видатного українського історика, археолога, етнографа, фольклориста і письменника.

Оцінка місця і ролі Дмитра Яворницького в українському історіографічному процесі як за життя вченого, так і після смерті, не була однозначною. З його іменем пов’язана, насамперед, велика праця зі збирання, вивчення матеріалів Запорізької Січі та висвітлення історії запорозьких козаків. Монографічні праці Яворницького, його історична белетристика, що публікувалася на шпальтах тогочасних часописів, пробуджувала інтерес не лише до історії запорозьких козаків, але й загалом до культури українського народу. Разом з тим, при оцінці діяльності вченого слід брати до уваги те, що на Запоріжжя він дивився очима залюбленого в Січ романтика, звідси, насамперед, її ідеалізація. Як уважає В. Ульяновський, у випадку Яворницького стався рідкісний факт проникнення історика у “предмет” своїх студій до такої міри, що останній став осердям особистого життя самого дослідника. Відтак, символічним виглядає зображення Д. Яворницького в образі козака-писаря на картині близького друга вченого І. Рєпіна “Запорожці пишуть листа турецькому султанові”.

Нині творча спадщина Дмитра Яворницького продовжує працювати на здобуття нових знань, збереження історичних традицій, формування національної самосвідомості українського народу.