Кажуть, що дуже мудрий чоловік оту всю техніку військову видумав. А я мислю так, що якби найшовся такий, що все оте попалив, той був би наймудріший... Г. Тютюнник «Вир»

У світлому дуеті братів Тютюнників чільне місце зазвичай відводять молодшому – Григору Тютюннику, який за паспортом теж був Григорієм. Дорогою, дідусь, ідучи реєструвати внука, на радощах переплутав імена; помилку виявили, коли Георгію-Григорію було 16, а у сім’ї підростав малий Григір.

Григорій Михайлович Тютюнник народився у 1920 р. на Полтавщині. На його долю дісталося усього: сільське дитинство, університетський досвід, фронтові роки, робота у редакції літературного журналу. Підірване здоров’я далося взнаки, – Тютюнник-старший помер 41-річним; його поховано на львівському Личаківському цвинтарі. Нащадкам письменник залишив збірку оповідань «Зоряні межі» (1950), повість «Хмарка сонця не заступить» (1957), книжку поезії «Журавлині ключі» (посмертно, 1963), та знаковий роман «Вир» (1960), що став не просто помітним твором, а явищем у літературі шістдесятих. У сприйнятті сучасного читача ідеологічні нашарування, зумовлені часом написання, нівелюються, твір сприймається як світла пісня про українське село, не прикрашене, не штучне,і тим самим рідне.

Для кращого ознайомлення зі спадком Григорія Тютюнника відділ абонементу Наукової бібліотеки запрошує відвідати виставку, присвячену його творчості, щоб долучитися до повернення імені талановитого співвітчизника на уста та в свідомість українців.