Ліст, Ференц (Liszt, Franz)

Ференц Ліст (22 жовтня 1811, Добор'ян (Райдинг), Австрійська імперія — 31 липня 1886, Байройт, Німеччина) — угорський композитор, піаніст-віртуоз, педагог, диригент, публіцист. Вважається одним з найвидатніших представників музичного романтизму, а його твори та концертні напрацювання - вершинами фортепіанного мистецтва.

Ференц Ліст народився в с. Добор'ян біля м. Шопрон (Угорщина) 22 жовтня 1811 р. Його батько, Адам Ліст, служив у князів Естергазі доглядачем поголів’я овець. Це була відповідальна і прибуткова посада, позаяк вівці були основним капіталом вельможної родини. Батько майбутнього композитора був музикантом-аматором, співпрацював із Гайдном, Керубіні, Бетховеном. Останній був кумиром родини Лістів.

Маленький Ференц рано виявив винятковий музичний талант, беручи уроки гри на фортепіано та органі від батька й місцевого органіста. Після трирічних занять восьмирічний хлопчик уперше зіграв на роялі на публічному концерті перед аристократами, зумівши викликати серед них доброзичливе ставлення.

У 1821 р., розуміючи, що Ференцу потрібна серйозна школа, батько везе його до Відня, на навчання до Карла Черні. Маестро давав талановитому хлопчику безкоштовні уроки. Черні виховав у Ліста універсальність його фортепіанного мистецтва. Теорією музики Ференц вивчав у Антуaна Сальєрі. Своїми виступами Ліст зробив сенсацію серед віденської публіки. Під час одного з концертів Бетховен, після блискучої імпровізації маленького Ференца, поцілував його. Ліст згадував про той випадок усе життя. Крім Відня, у 1823 р. музикант виступав із концертами в Лондоні та Парижі, де зміг познайомитися із творчістю знаменитих тогочасних композиторів: Россіні, Шопена, Берліоза, Паганіні. У Франції Ліст поглиблював свої знання, навчався мистецтву контрапункту в Антона Райха і удосконалював здібності до компонування у Фердінандо Паера. Недосяжною метою стала Паризька консерваторія, бо туди приймали тільки французів.

У цей період Ліст починає писати музику, переважно, етюди. В 14 років композитор створив оперу «Дон Санчо, або Замок любові», що у 1825 р. була поставлена в Гранд-Опера.

У 1827 р. помер Адам Ліст. Понад три роки Ференц перебував у пригніченому стані, паризьке світське життя дратує його, одне із видань навіть опублікувало некролог композитора. У нього зростають містичні настрої.

У 1830 р. Ліст повернувся до активної концертної діяльності, тісно спілкується з Берліозом та Паганіні. Приклад геніального скрипаля спонукав Ференца на деякий час відмовитися від виступів, щоб посилено працювати над технікою. Композитор перекладає для фортепіано каприси Паганіні, що вийшли під назвою «Шість етюдів». Це була блискуча спроба фортепіанного перекладу. Величезний вплив на Лістову манеру виконання мав Шопен, який, щоправда, вбачав у музикантові лише віртуоза-виконавця. Серед знайомих Ліста — письменники Гюго, Жорж Санд, Дюма.

У 1835 р. композитор розпочинає активну педагогічну діяльність, з’являються його статті про соціальний стан митців у Франції. Роком раніше він знайомиться із подругою Жорж Санд заміжньою графинею Марією д’Агу, і закохується в неї. Вона захоплювалася сучасним мистецтвом, мала літературний хист і була відома як Даніель Стерн. У 1835 р. вони побралися, графиня подарувала Лісту трьох дітей.

Упродовж 13 років композитор з дружиною багато подорожують Європою, тривають так-звані «Роки мандрівок» (за назвою збірника п’єс). У Швейцарії Ліст працює викладачем Женевської консерваторії, іноді їздить з концертами до Парижа, проте колишня популярність зникла, Франція захоплюється Тальбергом. У 1837 р. композитор відвідує Флоренцію, Неаполь, Венецію, Рим. В Італії Ліст уперше в історії без участі інших музикантів зіграв сольний концерт. Цим дещо зухвалим і сміливим рішенням він остаточно відокремив камерні салонні виступи від концертних. Тоді ж він пише чимало фантазій та парафразів на оперні теми, перекладає Пасторальну симфонію Бетховена для фортепіано. Композитор давно хотів відвідати Угoрщину, проте їде туди сам, розлучившись із дружиною. Батьківщина зустріла Ліста тріумфально: у період цього патріотичного підйому знать приходила на концерти в національному вбранні; гонорар музикант переказав для допомоги землякам, що постраждали від повені.

У 1842 — 1848 рр. композитор побував у Іспанії, Португалії, Туреччині, Російській імперії та Україні. Це був час найактивнішої концертної діяльності та просвітницької роботи. У свої програми Ліст включає твори Бетховена, Баха, Бетховена, Берліоза, Шуберта, Баха. Однак через якийсь час він зрозумів, що обивателеві приємніше послухати попурі модної опери, аніж сонати класиків. Активне концертування Ліста припиняється.

У лютому 1847 р. під час гастролей у Києві композитор познайомився з княгинею Кароліною Вітгенштейн. Обраниця музиканта знову виявилася заміжньою; згодом саме їй він присвятить усі свої симфонічні поеми. Саме тут Ліст написав кілька п’єс для фортепіано на теми українських народних пісень «Віють вітри, віють буйні», «Ой, не ходи, Грицю» та ін. Створені ним етюди «Думка», «Українська балада», увійшли до циклу «Колоски Воронівець».

У 1848 р. композитора призначають великогерцогським придворним капельмейстером у Веймарі, де оселяються Ференц і Кароліна. Ліст керував музичним життям міста, відновив оперний театр, оновив репертуар: там з’явилися постановки опер Бетховена, Моцарта, Глюка, Вагнера, Шумана. Однак публіка лишилась незадоволеною, трупа й музиканти скаржилися. У Веймарі триває напружена творча робота композитора. Він закінчує та переробляє безліч своїх творів, допрацьовує начерки. Тут же були написані перші симфонічні поеми, романси, рапсодії, етюди, соната сі мінор, фортепіанний концерт ля мажор, «Мефісто-вальс» (за мотивами Гетівського «Фауста»), «Данте», «Угорські рапсодії». У Веймар до Ліста, щоб узяти хоч кілька уроків, приїжджають молоді початківці-музиканти, серед них український піаніст Андрій Родзянко.

Наприкінці 50-тих рр. надія на шлюб із Кароліною остаточно тане. Тоді ж помирає син Ліста від першого шлюбу. У композитора знову посилюються містичні й релігійні почуття.

На початку 60-х рр. Пара переселяється в Італію, у Рим. Там мешкають у різних будинках. Кароліна наполягла, на тому, щоб Ліст покаявся, став ченцем. У 1865 р. композитор прийняв малий постриг і став абатом. Творчість композитора продовжилась у галузі церковної музики: коронаційна меса, реквієм, чотири псалми, ораторії «Христос», «Св. Єлизавета». Світські твори Ліст грає надзвичайно рідко.

Після 1869 р. композитор жив періодично у Веймарі та Будапешті, де став президентом новозаснованої Вищої школи музики (згодом названої його ім’ям), віддає багато часу і сил на розбудову угорської музичної культури, знову навчає молодих музикантів (серед них Бородін, Гріг, Зілотті). У 70-тих донька композитора Козима вийшла заміж за Вагнера; після смерті чоловіка вона продовжувала організовувати фестивалі на його честь. У 1886 р. на одному із Байротських концертів Ліст застудився, захворів запаленням легень. 31 липня 1886 р. композитор помер у Байроті. Похований на міському цвинтарі.

Різностороння діяльність Ліста охоплює понад півстоліття. Упродовж 60 років він створив більше, ніж 1300 творів. Загалом музиці Ліста притаманий рoмантичний кoнфлікт дійсного і oсобистого, який вирішується через герoїчність. Окремі твори композитора присвячені постатям минулого: «Битва гунів», «Мазепа», «Героїчний марш в угорському стилі».

Сміливий новатор, Ліст розширив виражальні засоби музичного мистецтва: інструментальну мелодику збагатив елементами мовних інтонацій, підкресленою декламаційністю, застосовував принцип єдиної тематичної основи для різних за характером творів.

«Мрії кохання», 12 «Трансцендентних етюдів», 19 Угорських рапсодій, три цикли невеликих п’єс «Роки мандрівок» — серед найпопулярніших фортепіанних творів композитора. Чільне місце у творчості Ліста займає найоб’ємніша за обсягом соната сі мінор. Серед оркестрових творів виокремлюються 13 симфонічних поем, особливо «Прелюди» (1854 р.), «Орфей» (1854 р.) та «Ідеали» (1857 р.). Композитор — автор численних транскрипцій для фортепіано, інструментальних п’єс, камерно-інструментальних ансамблів, творів для органу, ряду музикознавчих праць про творчість Моцарта, Вагнера, Шопена та ін.

Ференц Ліст був прихильником ідеї синтезу всіх мистецтв як вищoї фoрми художньoго вираження, мріючи про радикальну «музику майбутнього». Будучи класиком угорської музики, композитор зробив великий внесок у формування і розвиток загальноєвропейської музичної культури.