Мендельсон, Фелікс (Mendelssohn, Felix)

Якоб Людвіг Фелікс Мендельсон-Бартольді (3 лютого 1809, Гамбург — 4 листопада 1847, Лейпциг) — німецький композитор, піаніст, диригент та педагог. Один з найвизначніших представників німецького романтизму. Засновник художнього напряму «Лейпцігська школа».

Якоб Людвіг Фелікс Мендельсон Бартольді народився 3 лютого 1809 р. у Гамбурзі (Німеччина) в родині банкіра Абрагама Мендельсона. Батько з матрір’ю прийняли християнство, і діти були хрещені під прізвищем Мендельсон-Бартольді. Їх дідусь, Мозес Мендельсон, був відомим німецьким філософом. У 1812 р. сім’я переїжджає до Берліна.

У 1817 р. визнаний музичний педагог того часу, Карл Цельтер, який гостював у Мендельсонів, звернув увагу на гарні музичні здібності малого Якоба, давав йому уроки теорії музики. Паралельно хлопчик почав займатися на фортепіано та скрипці. Вже в дев’ять років він успішно виступив як піаніст, а роком пізніше в Берліні відбувся його вoкальний дебют. До цього ж часу належать його перші серйозні композиторські експерименти. У 1821 р. юний Якоб знайомиться з Гете.

У 1827 р. Мендельсон вступає до Берлінського університету. Він активно цікавиться музикою Баха. На формування естетичних поглядів композитора значно вплинуло спілкування з В. Гумбольдтом, Е. Гофманом, Н. Паганіні, багаторічний контакт із Гете, а також лекції Гегеля з естетики. У 1826 р. композитор написав увертюру до комедії Шекспіра «Сон у літню ніч» — це стало свідченням його ранньої творчої зрілості.

У 1829 р. Мендельсон разом зі співаком та режисером Едуардом Деврієнтом виконав «Страсті за Матвієм» Баха; це стало справжньою подією, і музиканти виконували «Пристрасті» на найближчих концертах ще двічі. Музикант-початківець здобув славу композитора, піаніста, скрипаля.

У 1829 — 1832 рр. він подорожував Європою, поїздка спонсорувалася батьком. Візит до Англії став стартом грандіозного концертного туру.

У 1830 р. композитор здійснив нові гастролі до Італії, потім дав серію концертів в Німеччині, а у грудні 1831 р. прибув до Парижа. У 1833 р. Мендельсон керував музичними фестивалями у Нижньому Рейні. У 1833 — 1835 рр. був музичним директором Дюссельдорфа; саме за його керівництва там було виконано багато творів Генделя, Моцарта, Бетховена, Баха. З 1835 рр. Мендельсон — диригент оркестру Гевaндгаусу в Лейпцизі, що за його керівництва здобув світову популярність.

У березні 1837 р. Мендельсон одружується із Сесілією Жанрено, вони мали п’ятеро дітей.

У 1843 р. за активної участі композитора в Лeйпцигу була відкрита консерваторія.

14 травня 1847 р. помирає старша сестра Мендельсона Фанні. Приголомшений композитор призупиняє концертну діяльність і їде до Швейцарії. 28 жовтня 1847 р. в Лейпцигу з ним трапився інсульт, а 3 листопада — другий.

4 листопада 1847 р. Фелікс Мендельсон помер.

Сьогодні Мендельсона згадують як одного з найвизначніших представників німецького романтизму, що був тісно пов’язаний із класичними традиціями і шукав нових типів виразності. Музиці композитора характерне прагнення до урівноваженості, їй властиві елегiйність тону, опора на побутовi форми музикування й iнтонації німецької народної пiсні. Один із творців романтичного симфонізму, Мендельсон збагатив його жанром програмної концертної увертюри («Морськa тиша й щасливе плавання», 1832 р.). Композитор — автор 12 симфоній для оркестру, музики до п’єси «Лорелея», до трагедії «Едіп», «Антігонa», комедії «Сон в літню ніч», що включає найвідоміший твір Мендельсона «Весільний марш». Серед духовних творів композитора широку популярність здобули кантати «Christe, Du Lаmm Gottes» (1827 р.), «O Hаupt voll Blut und Wunden» (1830 р.), «Vom Himmel hoch» (1831 р.), «Ach Gott vom Himmel sieh dаrein» (1832 р.), «Святкові піснеспіви» (1840 р.).

Мендельсон був єдиним музичним вундеркіндом 19 ст., чий талант міг конкурувати з генієм Моцарта. Упродовж багатьох десятиліть він був найменш відомим із великих композиторів: сотні не виконаних творів, тисячі непрочитаних листів, і тільки останніх тридцять років по-новому відкрили світові Фелікса Мендельсона.