Моцарт, Вольфганг Амадей (Mozart, Wolfgang Amadeus)

Вольфганг Амадей Моцарт (27 січня 1756 — 5 грудня 1791) — австрійський композитор, представник віденського класицизму. Вважається одним із найгеніальніших музикантів в історії людства.

Вольфганг Амадей Моцарт народився 27 січня 1756 р. в Зальцбурзі (Австрія). Хлопчика при хрещенні нарекли Johannes Chrysostomus Wolfgangus Theophilus Mozart. Повна версія імені змінювалася упродовж життя.

Батько, Леопольд Моцарт був помічником капельмейстера та молодшим композитором в оркестрі при дворі архієпископа Зальцбурга, а також провідним музичним педагогом Європи. Музичні здібності Моцарта стали проявилися у ранньому дитинстві. Трирічний Вольфганг із захопленням пробував грати на клавірі, у п’ять, іще не знаючи нотної грамоти, уже складав невеличкі п’єси, які грав батькові, а той їх записував на папір. Із 6-ти років починаються музичні виступи юного Моцарта. Батько був єдиним вчителем сина окрім гри на скрипці, фортепіано, він навчав хлопчика мов та академічних предметів. Зрештою, коли видатний музичний талант його дитини став очевидним, Леопольд перестав писати музику.

Перші гастролі Вольфганга і його сестри з батьком відбулися на початку 1762 р. в Мюнхені. Восени 1762 р. сім’я вирушає до Відня, щоб показати талановитих дітей дворянству. У 1763 р., після шаленого успіху малого вундеркінда, родина їде в турне Німеччиною та Західною Європою, де діти грали при дворі або в громадських академіях. Важливим результатом цієї поїздки було знайомство Моцартів з італійською симфонією і оперою. Крім того, у Лондоні вони зустрілися з Йоганном Крістіаном Бахом, якого малий Вольфганг обрав собі зразком для наслідування. Під час подорожі композитор пише перші чотири сонати для фортепіано та скрипки, а також перша симфонія мі-мажор.

Після року у Зальцбурзі батько з сином їдуть до Італії, щоб продемонструвати можливості Моцарта, як виконавця та композитора, що швидко прогресує. Там Вольфганг був прийнятий у члени відомої Філармонічної академії. 1 квітня 1770 р. хлопчик відвідав месу у Сикстинській капелі Риму, де звучала «Miserere» Грегоріо Аллегре, а пoтім зaписав цей твір нoтами повністю з пам’ятi. Згодом Моцарт був удостоєний аудієнції у глави церкви Климента XIV; шокований талантом 14-річного музиканта, папа нагородив його однією з найвищих католицьких відзнак — орденом Золотої шпори. В Італії під час першої поїздки Моцарт написав оперу «Mitridate Re di Ponto» (1770 р.), що мала успіх у публіки, а під час двох наступних — «Ascanio in Alba» (1771 р.) та «Lucio Silla» (1772 р.). Там же композитор створив соло кантату «Exsultate, jubilate», популярну і нині.

У 1772 р. Моцарт був призначений концертмейстером Зальцбурзької придворної капели. На цій посаді він мав можливість писати музику в багатьох жанрах — симфонії, сонати, струнні квартети, опери, мав виконавчий успіх. Попри це, композитора дуже обмежувала низька зарплатня, тому 1777 р. він знову починає пошуки роботи, їде до Мюнхена, Манґайма та Парижа. Робота органіста у Версалі ненадовго затримала його у Франції, але 1778 р. мати Моцарта захворіла і померла. Композитор повертається до Німеччини.

У 1781 р. в Мюнхені із значним успіхом відбулася прем’єра опери «Idomeneo». Моцарта викликали до Відня, де його покровитель Коллоредо Зальцбурзький брав участь у святкуваннях, присвячених коронуванню імператора Йозефа ІІ. Там успішному композитору заборонили виступити перед монархом (за чималий гонорар). Моцарт обурений, а батько надсилає йому безліч гнівних листів із вимогою працювати на Коллоредо. Суперечки скінчились, коли Вольфганг рішуче звільнився з роботи.

Моцарт їде до Відня, часто виступає як піаніст. Незабаром він зарекомендував себе найкращим клавішним музикантом міста. 4 серпня 1782 р. Моцарт одружується з Констанцією Вебер. У 1783 р., під час відвідин родини Моцарта в Зальцбурзі, з’являється одна з найкращих літургічних п’єс композитора, «Меса до мінор»; Констанція співала на її прем’єрі.

Упродовж 1782 — 1785 років Моцарт дав цикл фортепіанних концертів, під час яких виступив як соліст.

У грудні 1874 р. музикант вступив у масонську ложу «Благодійність»; він відвідував численні зібрання, писав для братства музику з різних приводів.

У 1786 — 1787 рр. композитор повертається до написання опер, облишивши регулярне написання фортепіанних концертів. Він розпочав співпрацю з лібретистом Лоренцо да Понте. Упродовж двох років митці у тандемі створюють основу нинішніх оперних репертуарів: «Весілля Фігаро» та «Дон Жуан», прем’єри яких відбулися у Відні (1786 р.) та Празі (1787 р.).

У грудні 1787 р. імператор Йозеф ІІ призначив Моцарта на місце Глюка «камерним композитором». Того ж року до Відня приїздить молодий Людвіг ван Бетховен, щоб взяти у авторитетного маестро кілька уроків. Про наслідки візиту існує дві гіпотези: Моцарт прослухав Бетховена і похвалив його; Моцарт відмовився навчати Бетховена, і вони після цього більше не зустрічались.

Ближче до кінця 1780-тих рр. кар’єра композитора пішла на спад, він перестав часто з’являтись на публічних концертах, виникли фінансові труднощі. Серед основних робіт цього періоду — три симфонії та опера «Cosi fan tutte» (1790 р.)

У 1791 р., коли у Празі відбулася прем’єра опери «Милосердя Тіта», Моцарт захворів. Останній рік його життя був періодом величезної продуктивності і особистого відновлення. У цей період композитор написав дуже багато творів: опера «Чарівна флейта», концерти для кларнета та фортепіано, останній із серії струнних квінтетів, мотет «Ave verum corpus» і незавершений Реквієм.

Восени 1791 р. Моцарт уже не зміг встати з ліжка, страждаючи від сильного болю. За ним доглядали дружина та сімейний лікар Томас Франц Клоссет.

Вольфганг Амадей Моцарт помер о 1-й годині ранку 5 грудня 1791 р., не доживши до 36-ти років. Згідно з тогочасною традицією він був похований в загальній могилі на цвинтарі Сент-Маркс за Віднем.

Причина смерті Моцарта до сьогодні не названа напевно. Серед теорій — грип, трихіноз, отруєння ртуттю, рідкісна хвороба нирок та поширена на той час медична практика кровопускання. Найвірогіднішою вважають версію, що композитор помер від ревматичного поліартриту; ще з дитинства у нього систематично траплялися напади.

Творчий доробок Вольфганга Амадея Моцарта становить понад 600 творів: більш як 50 симфоній, понад 19 опер, велика кількість інструментальних концертів (зокрема 27 фортепіанних), 13 струнних квартетів, 35 сонат для скрипки, Реквієм та багато інших інструментальних та хорових творів. Музика композитора стала вершиною класичної епохи за чистотою мелодії та форми. До сьогодні Моцарт вважається одним із найгеніальніших музикантів в історії людства.