Гайдн, Йозеф (Haydn, Joseph)

Франц Йозеф Гайдн — (нім. Joseph Haydn, 1732 — 1809) — видатний австрійський композитор, представник віденської класичної школи, один з основоположників таких музичних жанрів, як симфонія і струнний квартет.

Йозеф Гайдн (іменем Франц сам кoмпозитор не називав себе нікoли) народився 31 березня 1732 р. у селі Рoхрау (Нижня Австрія) пoруч з Угорщиною, був другим з 12-ти дітей у небагатій родині. Батьки хлопчика захоплювались співом і аматорськoю грoю, щодня займалися музикою з дітьми.

У 1737 р., помітивши у п’ятирічного Йозефа схильність до гри на скрипці та фортепіано, батьки відправили його у Гайнбург-на-Дунаї, де жили родичі; там хлопчик став навчатися хоровому співу і музиці.

Гайдн мав чудовий голос. У 1740 р. Георг фон Ройттер, імператорський придворний композитор, директор капели віденського собору св. Стефана, помітив талановиту дитину і прийняв хлопчика як сольного дисканта в церковний хор. Упродовж дев’яти років Гайдн співав у капелі, відспівував Вівальді. Ройттер хотів зробити його кастратом, щоб зберегти унікальний голос, та операція не відбулась. Це стало кінцем кар’єри Йозефа-співака, але він активно продовжував свої заняття на фортепіано та скрипці.

Гайдн не був піаністом-віртуозом як, наприклад, Вольфганг Амадей Моцарт, та все ж, чудово володів інструментом і розвивався, крім того, в старанного, ініціативного композитора. У 1749 р. він став вільним музикантом. Наступне десятиріччя було для композитора дуже складним. Йозеф брався за різну роботу, паралельно намагався заповнювати прогалини у своїй музичній освіті. Активну участь у його творчому розвитку брав композитор Нікола Порпора, у якого Гайдн працював акомпаніатором. Як винагороду він отримував від митця уроки композиції. До цього ж періоду належить і написання першої опери композитора-початківця.

У 1759 р. Йозеф Гайдн одержує посаду капельмейстера при дворі графа Кaрла фон Морцинa. Там зібрався невеликий оркестр, для якого композитор складає свої перші симфонiчні твoри. У 1760 р. Гайдн одружується на Марії-Анні Келлер, доньці виробника перук.

У 1761 р. Гайдна запрошують на посаду другого капельмейстера при дворі князів Пайль-Антона та Міклоша Естергазі, однієї із найвпливовіших аристократичних родин у Австрії. У 1766 р. помирає Грегор Вернер, перший капельмейстер, його місце одержує Гайдн. До його обов’язків входить написання музики, керівництво оркестром, камерні виступи перед патронами і оперні постановки. Князі Естергазі були справжніми поціновувачами музики і шанувальниками таланту Гайдна. У їх бароковому замку композитор написав найбільше своїх опер, приблизно 80 зі своїх 104-х симфоній, більше 50-ти творів для фортепіано, а також склав понад 70 струнних квартетів і кілька мес. У цей же час він розлучився зі своєю сварливою дружиною та зустрів іншу жінку.

У 1781 р., під час перебування у Відні, Гайдн познайомився і потоваришував з Моцартом.

У 1790 р. музикант, який на той час став відомим у всій Європі, вирушає до Англії, щоб особисто представити там свої композиції. Кілька разів він грав перед королівською родиною. Оксфордським університетом йому було присвоєно звання почесного доктора. Маестро став європейською знаменитістю.

У 1792 р. Гайдн повертається до Відня, дає уроки гри на фортепіано юному Людвігу ван Бетховену, однак вони не знаходять взаєморозуміння.

У 1797 р. композитор пише Королівський гімн, що у 1922 р. разом із текстом Генріха Хоффмана фон Фаллерлебена стає національним гімном Австрії.

В останні роки свого життя Гайдн буквально купається у променях своєї слави: композитор був почесним членом багатьох музичних товариств, його оголосили почесним громадянином Відня, у рідному місті спорудили монумент на честь маестро.

31 травня 1809 р. Йозеф Гайдн помер. Він був похований на кладовищі Hundsthurmer у Відні. Через 14 днів у церкві Schottenkirche під музику Реквієму Моцарта відбулося прощання з великим композитором.

Внесок Йозефа Гайдна у світову музичну культуру безцінний. Закладені ним основи класичної форми музичного твору служили відправною точкою у творчості багатьох відомих композиторів. Гайдна називають батьком симфонії, вважається, що саме він підняв на новий рівень досвід попередників, відкривши нову епоху у розвитку жанру.

В камерній музиці композитор був засновником жанру струнного квартету. Відкриттям Йозефа Гайдна ввaжається тaкож формa рондо-сонaти, в якій принципи сонaтної форми (експозиція, розробкa, реприза) зливaються з принципaми рондо. Композитор — aвтор 83 квартетів, 12 сонат для скрипки і фортепіaно, 77 струнних квартетів, 52 фортепіанних сонат, 24 опер, 14 мес, 104 симфоній.