Бах, Йоганн Себастьян (Bach, Johann Sebastian)
Йоганн Себастьян Бах (21 (31) березня 1685, Айзенах — 28 липня 1750, Лейпциг) — видатний німецький композитор, органіст і скрипаль, представник стилю бароко, один із творців світової музичної класики, вважається одним із найвизначніших композиторів світу.
21 березня 1685 р. в маленькому містечку Айзенах (Німеччина, Тюрингія) у родині скрипаля Йоганна Амврозія народилася шоста дитина, хлопчик Йоганн Себастьян. Світ звуків зацікавив його ще з дитинства. Йоганн мав прекрасний музичний слух, із п’яти років грав на скрипці. Музика стала частиною його життя. Малий скрипаль, володіючи чудовим срібним сопрано, співав у хорі міської школи. У 9 років хлопчик втратив матір, а через рік — і батька, дитинство скінчилося. Себастьяна та його брата — Йoганна Якобa, узяв до себе старший брат — Йогaнн Христоф, який був оргaністом у містечку Ордруф. Брати вступили у гімназію, паралельно навчaючись грі на клавірі та органі. Цього талановитому Себастьяну було мало — він хoтів сaм твoрити музику.
У 1700 р. п’ятнадцятирічний Бах їде навчатись до Люнебурга, у школу церковних півчих. Там співає у хорі, але невдовзі втрачає голос (у зв’язку з мутацією) і отримує можливість грати в оркестрі на скрипці. Під час навчання юнак відвідує Гамбург, місцевий оперний театр, знайомиться із кращими зразками тогочасної музики. На цей же період припадають перші композиторські спроби Йоганна Себастьяна і трапляється ще одна знакова подія у біографії композитора: у 1705 р. Бах пішки вирушив із Арнштаду в Любек (близько 400 кілометрів), щоб послухати гру видатного органіста Дітріха Букстегуде.
У липні 1708 р. Бах отримав місце органіста, а пізніше й концертмейстера палати герцогів в Мюльхаузені. Тут він одружується зі своєю троюрідною сестрою Марією Барбарою Бах. До творів цього періоду належить більшість зрілих фантазій, фуг та органних прелюдій, що відзначаються емоційним багатством, драматичним розмахом, пишністю звучання і вільністю форми; їх яскрава багатогранна музична мова почасти випереджала свій час.
У 1717 р. Йоганна Себастьян приймає запрошення герцога Ангальт-Кетенського Леопольда стати придворним капельмейстером. Роботою Бах був задоволений: князь розумівся на музиці, цінував його і не заважав творити. У Кетені композитор писав, переважно, концертні твори для клавіру (на зразок скрипкових), тим самим утвердивши самостійність цього інструмента.
У цей період були написані «Бранденбурзькі концерти», збірка «Добре темперований клавір», англійські та французькі сюїти, ряд творів для скрипки та віолончелі.
У 1720 р. Баха спіткало горе — померла його дружина. У 1721 р. композитор одружується вдруге — на Анні Магдалені Вількен. Сім’я Йоганна Себастьяна переїздить до Лейпцига. Там у церкві св. Томи відбулося виконання його «Страстей за Йоганнесом», що продемонструвало виняткову майстерність композитора. Коло обов’язків Баха розширилось, він не лише став кантором хору Співочої школи, тепер він відповідав за все світське і духовне музичне життя міста.
У Лейпцигу Йоганн Себастьян прожив до останніх своїх днів. Тут з’явилися його найвідоміші твори: «Страсті за Матфієм», «Страсті за Маркусом», «Меса сі мінор», «Різдвяна ораторія», «Гольдберг-варіації», «Італійський концерт», «Мистецтво фуги», «Різдяна» й «Великодня» ораторії, понад 300 кантат.
Наприкінці 1740-вих років композитор захворів, став різко втрачати зір, проте, навіть осліпнувши повністю, продовжував творити, диктуючи ноти для запису.
Йоганн Себастьян Бах помер 28 липня 1750 р. Це викликало величезний наплив народу з різних куточків Німеччини. Композитора поховали поруч із церквою св. Томи, де він прослужив 27 років. Згодом територією храму пролягла дорога і могила загубилася. У 1894 р. останки під час будівельних робіт випадково знайшли, тоді й відбулося урочисте перепоховання.
Творча спадщина Баха нараховує понад 1000 композицій: 320 світських і духовних кантат, дві ораторії, численні меси, мотети, хорали та інструментальні твори. Переважна більшість вокальних композицій написана на релігійну тематику, мелодика їх пройнята філософською заглибленістю («Страсті за Йоганнесом», «Страсті за Матфієм», «Страсті за Маркусом», «Меса сі-мінор»). Зі світських вокальних творів композитора особливо виділяють «Селянську», «Феб і Пан», «Кавову» кантати, що безпосередньо пов’язані з тодішнім побутом.
Інструментальна музика Баха (прелюдії, токати, фантазії, сонати, фуги, сюїти тощо) написана для органа та клавесина. Також він створив сонату для скрипки соло, кілька сюїт для віолончелі соло, твори для оркестру (4 сюїти, 6 Бранденбургських концертів), концерти для скрипки, для клавесина з оркестром та інші.
Складною виявилася і доля творчої спадщини композитора. Півстоліття його музикою ніхто не цікавився. Справжній інтерес до творчості Баха виник лише після 1820-тих: у 1850 р. для виявлення та публікації невідомих рукописів композитора було створено «Бахівську спільноту», а середини 20 ст. Лейпциг приймає Міжнародний конкурс імені Йоганна Себастьяна Баха.
